Історія ліцею
Розвиток народної освіти на селі розпочався фактично після скасування кріпосного права. Шкільна справа в Сокільчі та в сусідньому селі Лісівцях розпочалася з 1861 р. після звільнення селян від кріпосного права-рабства. Всі школи по вище упом’янутих селах своїх приміщень не мали, а займалися в селянських хатах або інших орендованих приміщеннях. На початку своєї діяльності всі вони вважалися школами грамоти з дворічним і навіть однорічним навчанням. Учителями в цих школах були в більшості не професіонали, а відставні офіцери, виключені з духовної семінарії ті, що закінчили двокласні земські школи, синки дяків, попів, що не довчились, а то й просто письменні люди з домашньою освітою.
У 80-90 рр. ХІХ ст. сільські громади стали будувати спеціальні приміщення для шкіл. Десь у 1880 р. Київською єпархією в Сокільчі було відкрито школу початкової грамоти, де і навчав слов’янській премудрості Кізуб.
Довгий час в Сокільчі школа знаходилася у приміщенні волосної управи, а з 1881 року, школа грамоти-початкової була перетворена в церковну-приходську школу з трьохрічним навчанням. У 1893 році Сокільчанська громада асигнувала 450 крб. і побудувала нову школу, при якій була і квартира для учителя.
У 1887 році школа поміщалась в приміщенні де була волость. Навчалося 40 учнів, учитель Іван Руткевич.
В 1898 р., із 62 учнів не закінчили курс 12 дітей, що було не поганим показником для того часу. На наступний рік було прийнято нових 27 учнів. В цьому ж році школа мала бібліотеку із 191 книгою.
У 1900 році школа однокласна, учитель Іван Лозинський.
У 1901-1902 навчальному році в Сокільчі всього дітей шкільного віку було 194, а охоплено навчанням 77.
До Великої Жовтневої соціалістичної революції село Сокільча було відсталим селом у розвитку економіки і культури. Не письменних серед чоловіків було 80%, серед жінок – 96%. Крім попа і дяка грамотних було декілька чоловіків. Кізуб та Йосип Галузки, що навчали грамоти декількох сільчан Сокільчі.
Більшість дітей після 2-го і 3-го класів ішли працювати, тому і не дивно, що четвертий клас нерідко закінчували 4-7 учнів. Так у 1909 році 4-й клас закінчило 3 учні. Але ті, що закінчували початкову школу не могли далі вчитися бо верховителем долі селянських дітей був піп. Без його рекомендації не приймали у вищі навчальні заклади.
В 1905 році в Сокільчі був учитель Андрій Соловйов, організовував недільні читання, святковий шкільний ранок. Особливо старанно вів шкільну справу в Сокільчі учитель В. Лозинський, що відмічалося у звітах.
В 1914 році Сокільчанська громада стала домагатися у повітового земства будівництва школи і навіть обіцяли внести свій вклад в її будівництво. Незабаром розпочалася світова війна, будівництво не розпочалося, та й царському уряду вона була не потрібна.
З кінця 1917 року і до червня 1920 року влада на Попільнянщині, в тому числі і в Сокільчі змінювалася багато разів. Природно в цих умовах школа не працювала.
З 1921 року школа почала працювати більш менш нормально. Але згодом старе приміщення школи було аварійним. За рішенням Київського Губкому колишній маєток Терещенка було передано сокільчанській кумуні «Чайка». Школу прийнялися розмістити в іншому будинку. Член комуни, вчитель Іван Федорович Попелюх працював в цій школі. Та школу не затвердила Попільнянська Наросвіта, вона вважалося приватною.
На початку 1925-1926 навчального року школу комуни було зараховано в державну сітку. Школу було перенесено в будинок попа і дяка. Будинки знаходились на території сьогоднішнього шкільного подвір’я.
В 1926 році громадськість села прийняла постанову про побудову та відкриття в Сокільчі семирічної школи. Душею будівництва школи був І.Ф. Попелюх, який працював у селі з 1922 по 1929 рік.
В 1928 році в Сокільчанській семирічній школі працювали Іван Попелюх, Іван Ткачук, Євген Литвиненко, Микола Ковбасюк та інші.
У 1930 році було закінчено будівництво нової школи.
У 1931 році робітфах переведено у новозбудовану школу. Предмети викладали Щур та Тарасенко, Пиляй Степан, Семенець Гаврило, Шкулій, Іваніцький та інші.
В 30-40 х роках школа була на новому піднесенні. В ці роки сумлінно трудилися в Сокільчі вчителі М. Ковбасюк, Є. Литвиненко, Руба, Омельчук, Фризюк. Це вони продовжили працю першого вчителя Попелюха і впорядкували шкільну садибу, обладнали школу необхідним навчальним приладдям.
Напад фашистської Німеччини 22 червня 1941 року затримав дальший розвиток нашої школи. Значна частина вчителів пішли на фронт. В боях з ворогом на фронтах Вітчизняної війни загинули колишній директор сокільчанської школи Фризюк, вчителі Костянтин Несенюк, Володимир Лобунець, Віктор Білоніг, Іван Свиридюк, Василь Яковенко та інші. 13 липня 1941 р. німці зайняли Сокільчу, перед окупантами вислужувалися Петро Заєць і Василь Лобунець. Останній стає директором школи.
25 грудня 1943 року Радянська армія визволила Попільнянщину. 10-11 січня 1944 року в усіх школах району було розпочато навчання. Директором школи в селі Сокільчі призначено А.В. Лановця. Вчителі прийшли працювати: Андрієнко Ольга Якимівна, Білоніг Софія Остапівна, Попелюх Неля Іванівна. Згодом ще Яцюк Я., Сіваченко Ліда Романівна. Вони своїми руками відбудовували школу.
Радянський уряд високо оцінив працю вчителів в роки Великої Вітчиняної війни, серед них і наших вчителів: Ковальську Н. І., Сіваченко Л. Р., Колісніченко О. Я.
В 1946 році сільська Рада ухвалила проект РВКА відкрити в селі Сокільча Попільнянського району середню школу. Посилюються вимоги до навчального процесу. Директором школи був офіцер запасу Василенко, він був учитель, вихователь, господарник.
В 1953-1954 рр. директором школи був Г.С. Горняк, штат вчителів налічував 29 осіб, а учнів – 409.
За період літніх канікул 1955-56-57 років силами учнівської бригади під особистим контролем вчителя Поліща Олександра Гнат., було побудовану два приміщення, в яких розміщувався шкільна електростанція (в селі не було електроструму), та кабінет ручної роботи і хімії. А згодом в 1965-66 роках, дирктором школи Зубович Віктор Іванович побудував шкільну їдальню.
